Батьки віддають
дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, гуманного
вчителя, який забезпечить їй належне виховання. Та цього мало. Лише за умов
спільної, узгодженої діяльності вчителів і батьків можна домогтися успіхів у
виховній роботі, адже родина повинна значно впливати
на процес розвитку особистості дитини.
Проте сьогодні в умовах, коли
більшість сімей стурбоване рішенням проблем економічного, а деколи і фізичного
виживання, посилилася соціальна тенденція самоусунення багатьох батьків від
вирішення питань виховання і особистісного розвитку дитини. Батьки, не
володіючи достатньою мірою знанням вікових та індивідуальних особливостей
розвитку дитини, іноді здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. Все це, як
правило, не дає позитивних результатів. У таких сім'ях немає міцних
міжособистісних зв'язків між батьками і дітьми і, як наслідок,
"авторитетом" стає зовнішнє, часто негативний оточення, що призводить
до "виходу" дитини з-під впливу сім'ї.
Комментариев нет:
Отправить комментарий